Ще здавна українське весілля виділялося з-поміж інших урочистістю та вважалось одним з найпрекрасніших свят в нашій культурі. До цієї події відносилися дуже відповідально і готувалися заздалегідь. Так само і вшановували традиції, які переймали у своїх предків.

Та все проходить з часом і зараз наше покоління, не так серйозно ставиться до цього, воно все більше слідує новим трендам. У такому випадку нам не доводиться говорити про те, що ці спогади відійдуть в минуле зі старшим поколінням, залишивши тільки свою назву і деякі згадки з цього приводу. Саме весілля— це і є стародавній звичай, який не можна уявити без дотримання в ньому якихось традицій. Усе дійство пронизане символічним змістом, що додає свій неповторний колорит.
Хоч ми і знаємо, що в різних областях нашої країни свої обряди і навіть одне і теж дійство може дуже відрізнятися. І ритуалів було настільки багато, що в деяких регіонах весільна трапеза могла тривати тиждень.

П’ятниця – починальниця,
Субота – коровайниця,
Неділя – вінчальниця,
В понеділок – їсти та пити,
У середу – похмелятися,
А в четвер після обіду
Та й додому поїду.

Давай спробуємо розібратися, які ж то найвідоміші звичаї, без яких раніше українське весілля не можна було уявити.

Благословення: пара просить у своїх батьків згоди в будинку нареченої. Вони стають навколішки на вишитий рушник, а мати та батько бажають їм щасливого життя разом. Тримають коровай як символ того, що дві сім’ї офіційно стали однією.

Вінчання: раніше, майже всі молоді люди вінчалися, та зараз ця традиції зберіглася хіба що в селах, де дуже шанують церкву і настанови старшого покоління. А відбувається це так: священик зустрічає молоду пару при вході в церкву і починається церемонія, благословляє обручки і одягає їх на пальці нареченого і нареченої, бере обидві руки і веде їх до вівтаря, символізуючи, що Бог веде їх у шлюб. Руки молодят обв’язують вишитим рушником, щоб показати їх злиття в одне ціле. Вважалося, хто перший стане на цей рушник, той буде головою сім’ї.

Старости: вони теж відіграють важливу роль у святі. Зазвичай ними стають друзі або члени родини. Вони є офіційними свідками шлюбу, а також несуть ікони Ісуса та Діви Марії в церкву. Ці ікони супроводжуватимуть пару до їхнього будинку і будуть висіти на видному місці. Також подружжя робить три ковтки (як символ Трійці) із срібної спільної чаші, яка символізує єдність життя. Коронація – красива і божественна частина. Наречені кладуть свої праві руки на Євангеліє, обмінюються обітницями і вступають до шлюбу в очах Господа. Корони тримають дружба і дружка над головами. У західноукраїнській традиції, вінки, сплетені з мирту або барвінку, замінюють корони. Вони є символами любові і родючості.

Коровай: традиційний весільний хліб. В Україні він займає місце весільного торта, однак сучасні наречені часто вибирають і одне, і інше. Коровай прикрашають орнаментом з випеченого тіста: два голуби, що відображають пару, соснові шишки, які символізують родючість, та інші прикраси, щоб представляти сім’ю і друзів. У центрі короваю – дерево життя, що означає життя, любов, надію і будівництво нового гнізда. Вся композиція оточена вінком із барвінку – символом любові і чистоти. Зараз хліб можна прикрашати як завгодно, все залежить від фантазії та професіоналізму пекаря.

Викуп нареченої: веселе дійство, коли хлопець може купити собі дружину в її батька чи за гроші, чи за худобу, чи за певні предмети побуту. Сучасну молоду викупляють дружби за горілку, інколи підкладаючи під пляшки гроші, або ж родичі нареченої влаштовують боярину конкурси на витривалість.

Частування: після церемонії у церкві весілля продовжується або вдома у наречених (найчастіше так у селах), або в кафе чи ресторанах. Батьки наречених перед входом зустрічають молодих, знову благословляючи їх з короваєм в руках на щасливе життя. У деяких місцевостях батьки чекають за замкненими дверима, а молодий повинен достукатися до них. Коли двері відчинені, перед входом розливається вода і молодий повинен взяти на руки молоду та перенести її через калюжу, тим самим показати свою силу і піклування.

Весільний обряд «Чоботи»: традиційний танець нареченого з тещею. Напевно є однин з найвеселіших моментів на святі. Вся суть в тому, що зять зобов’язується помити ніжки матері нареченої. Часто дружби ловлять тещу, садять її на тачку і привозять до молодого. Він миє їй ноги вином, шампанським, а в селах найчастіше самогоном. Помивши ноги, молодий, починає приміряти мамі нові чоботи. Він надягає, а теща в цей момент